UKRU

Бізнес-публікації

19 жовтня 2015

Приваблива ціна стимулює зростання ринку горіхів в Україні.


У світі ціна на волоський горіх висока, і вона й надалі зростатиме, що робить бізнес по виробництву цього продукту привабливим для капіталовкладень. Україна зараз орієнтована на збільшення обсягів виробництва аграрної продукції та виведення її на експортні ринки.

Згідно з даними компаній TradeHub і Abbottpm, ціна на горіхи має тенденцію до стабільного зростання, при цьому в певні роки спостерігалися невеликі відхилення у бік зниження. За останні десять років середньорічне зростання ціни на неколотий горіх на світових ринках становило приблизно 8%. Різкий ривок можна було спостерігати у 2008 році, коли рівень цін піднявся на 20%. Проте в 2009-му ситуація нормалізувалася і ціна впала на 15%. Щодо темпів зростання ціни на колотий горіх, тут також відзначається стабільне зростання – 10%, що в 2014 році дозволило досягти вражаючої цифри 9,16 тис. доларів за тонну (у 2005-му ціна не перевищувала 4 тис. доларів). Такий показник зростання став можливим у першу чергу за рахунок різкого стрибка в 2011 році на 39,5%. А найбільший обвал цін спостерігався в 2009 році (18%).

Якість горіха і розмір партії служать головними ціноутворюючими чинниками для цієї категорії товару. Це можна простежити на конкретному прикладі: у 2014 році ціна за тонну колотого горіха коливалася в діапазоні 1-14 тис. доларів, середньосвітова – 9 тис. доларів. Середня ціна автомобільної контейнерної партії може досягати 200 тис. доларів. Такі цифри дуже привабливі для тих, хто бажає поставляти горіхи за рубіж.

В Україні горіховодство також знайшло свій розвиток, наша країна є найбільшим виробником волоських горіхів у Європі з часткою 23,7% і у світі – 5,1%. Насадження горіхових дерев майже повністю зосереджені в приватних господарствах, що викликає стихійність пропозиції, складність заготовлення цієї продукції, нерозвиненість оптової торгівлі й промислової переробки, звужує асортимент вітчизняної продукції та уповільнює розвиток експорту. За даними Українського клубу аграрного бізнесу, сільгосппідприємства останніми роками виробляли 0-0,3 тис. тонн горіхів. Аналізуючи обсяги експорту, можна дійти висновку, що переважно продукт реалізується господарствами населення через посередників (мал. 1). Проте можливості домогосподарств з насичення внутрішнього ринку дуже обмежені. Ринок має стихійний характер, залежить від погодних умов. Великі партії якісних продуктів формувати складно, існують перешкоди щодо розвитку оптової торгівлі, стримується зовнішня торгівля, здешевлюється вітчизняна продукція.

Промислове виробництво – крок до прибутку

Водночас попит на горіхи у світі високий і перспективи в цьому напрямку в України великі. Так, за останні 10 років обсяги експорту з України збільшилися у 30 разів. Україна експортує в середньому 37% горіхів, решта – це внутрішнє споживання і втрати. «На жаль, незважаючи на зростаючий тренд з обсягів виробництва, ми спостерігаємо зниження експорту приблизно на 5-6% щорічно», – розповідає експерт аграрних ринків УКАБ Ігор Остапчук. За його словами, оператори ринку часто відзначають наявність корупційної складової в діяльності митних органів. Що стосується горіхів, то перешкодою на шляху цього продукту на зовнішні ринки залишається істотне затягування з митним оформленням і великі неофіційні платежі. При усуненні цих чинників можливе подальше нарощування обсягів експорту, в тому числі й до ЄС, куди поставляється значна частина цього продукту. Зокрема, у 2014 році на цей ринок було експортовано близько 27% від загального фізичного обсягу. «У перспективі, якщо ситуація з митницею не зміниться, ми будемо бачити експорт у межах 25-40 тис. тонн щорічно, хоча фактичні шанси збільшення обсягів поставок існують і ринок в цьому зацікавлений», – коментує Ігор Остапчук.

Досвід багатьох країн показує, що дефіцит пропозиції горіхів можна подолати, розвиваючи промислове виробництво. Крім того, в Україні переважно застосовується ручна обробка горіха, що впливає на якість і обсяги виробництва. А це, в свою чергу, впливає на можливості конкуренції українського горіха на зовнішніх ринках. У цьому сегменті важко йде заміна постачальника. Продукт дорогий і імпортери вважають за краще купувати товар по налагоджених зв’язках. За прогнозами Міністерства аграрної політики і продовольства, до 2050 року очікується зростання ринку в 50 разів. Щодо більш близьких перспектив, то поки що економічна криза не дозволяє розвиватися українському горіховодству тими темпами, які хотілося б спостерігати. Експерти також прогнозують подальше зростання і розвиток горіховому сегменту снеків, оскільки він ще не повністю насичений. «Із зростанням ринку очікується збільшення числа марок і марочної конкуренції, а отже, зростуть сила торгу покупця, споживчі вимоги до якості горіхів, упаковки, інформації, дистрибуції, комунікації та ціни на готовий продукт», – вважає голова Всеукраїнської громадської організації «Українська горіхова асоціація» Василь Пахно. За його оцінками, загальний обсяг ринку волоських горіхів оцінюється в 90-125 тис. тонн на рік. Згідно з Національною програмою розвитку горіховодства, до 2020 року загальні площі горіхових плантацій в Україні можуть досягти 45 тис. га.

Зараз промислові насадження горіхоплідних культур в Україні розміщені біля кордону з Придністров’ям, на Закарпатті, на причорноморській смузі південного степу. Найбільші площі, за даними Державної служби статистики України, займають горіх волоський – 15,6 тис. га, а також фундук (ліщина) – 0,3 тис. га. Середньорічний (2010-2014 рр.) обсяг валового збору плодів горіхоплідних культур становить 103 тис. тонн, з яких 99,8% припадає на культуру горіха волоського. На сьогодні основні площі плодоносних насаджень, як вже говорилося, зосереджені в господарствах населення (12,7 тис. га), які забезпечують до 99,7% валового збору плодів.

Експортні можливості: є куди зростати

Україна експортує горіх як колотий, так і неколотий, але пріоритетним напрямком залишається експорт колотого горіха у зв’язку з більш високою ціною на цю продукцію. На жаль, частку понад 99% займає горіховодство в домогосподарствах, тоді як у багатьох країнах, наприклад, в Туреччині, США, намагаються перейти до промислового вирощування горіха на спеціалізованих фермах. Туреччина також нарощує експорт колотих горіхів за рахунок імпорту неколотих горіхів, у тому числі з України. Усередині країни проводиться обробка цієї продукції, і потім відбувається її подальша поставка в інші країни.

Україна входить в десятку країн-експортерів волоського горіха. По колотому горіху Україна входить у топ-5 експортерів, замикаючи ланцюжок лідерів з результатом 80 млн доларів. Серед експортерів неколотого горіха Україна знаходиться на 10-му місці, продаючи своєї продукції на суму 6,7 млн доларів. Примітно, що при вимірі абсолютних обсягів Україна виходить на друге (25,3 тис. тонн) і шосте (5,7 тис. тонн) місце по експорту відповідно. Головними імпортерами горіхів з України є Туреччина, Румунія, Ірак, В’єтнам і Болгарія, а конкурентами по експорту на світовому ринку – США, Туреччина, Китай, Іран. У 2014 році лідерами приросту імпорту колотого волоського горіха з України стали Болгарія (+1471%), В’єтнам (+762%), Таїланд (+364%). Головними експортерами волоського горіха з України є компанії ТОВ «Гранд К», ПП «Резолют», ТОВ «Капіталіст Консалко», ТОВ «Екімторг», ПП «Едем-12», ПАТ «Коопзовнішторг».

Для створення конкурентного продукту, привабливого для зарубіжних партнерів, підприємцям треба вжити заходів з удосконалення процесу на всіх його етапах, починаючи з виділення виробничих потужностей для вирощування, збору і обробки волоського горіха, автоматизації виробництва, контролю якості продукції, що експортується, і закінчуючи вирішенням питань транспортування товару за рубіж.